Я в серці маю те, що не вмирає

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.  Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».  На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Збірки: «На крилах пісень» (1893) «Думи і мрії» (1899). 26 лютого у бібліотеці с. Вижняни для читачів 1-4 класів проведена година творчості Л. Українки. До уваги читачів представлена презентація про життя поетеси.

Окраса і візитка Глинян

Сьогодні 23 лютого  у бібліотеці м. Глиняни проведено день професійного спілкування   "Окраса і візитка Глинян".Учасниками такого спілкування були одинадцять бібліотек, а саме Заставне, Вижняни, Розворяни, Перегноїв, В. Полюхів, Куровичі, Солова, Туркотин  , Якторів ,Словіта ,Кривичі. Бібліотекар м. Глиняни п. Галина прочитала вірші про Глиняни, написані місцевими жителями.У бібліотеці оформлена чудова краєзнавча вистака.

Бібліотекарі  відвідали  НВК" МОЗАЇКА." Екскурсовод п. Т. Рудницька провела прекрасну екскурсію..На першому поверсі знаходяться виставкові зали .Тут представлені до уваги килими виготовлені глинянськими майстринями.                                      

 В Глинянах утвердилися, збереглися і розвинулися кращі традиції українського килимарського мистецтва. Неперевершені за своєю композицією, орнаментом, колористикою і барвистою гамою кольорів, глинянські килими завоювали заслужену славу не тільки в нашому краю, але й в багатьох близьких і далеких країнах світу.

                                                                     

Вони полягли на Київськім майдані

12 лютого у бібліотеці с. Вижняни проведена година реквієм" Вони полягли на київськім майдані". Учасниками прочитані вірші присвячені пам'яті наших героїв.

Небесна Сотня – 

То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.

Небесній Сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.
Їм шлях високий
Боже, освіти.
І в мирі, Господи,
Прийми до Себе.

 

Хай  пам'ять згуртує нас, дасть нам силу  та волю, мудрість та наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

В.Нестайко-сонячний класик.

ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО

( 1930-1914)

Всеволод Зіновійович Нестайко народився ЗО січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця. Тож все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у Києві. Як пише сам письменник: «І хоч би де мені доводилось побувати, хай навіть у найцікавішій подорожі, коли я повертаюсь до Києва, серце у мене б'ється від радісного хвилювання зустрічі з рідним містом».

Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. Майже п'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Найвідоміші з них «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982)

Книги В. 3. Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою тощо. 

Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка (за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). 

Помер Всеволод Зіновійович Нестайко 16 серпня 2014 року. Похований у Києві.

У бібліотеці с. Вижняни є книги В.Нестайка, тож шановний читач поринь у цікавий та пригодницький світ героїв творів і ці мандри залишуться у твоїй пам’яті надовго.

«Де коза ходить, там жито родить»

  

13 січня у с. Вижняни  святкували щедрий вечір або Маланку. В цей день щедрують, обходячи хати,з побажанням щастя, здоров’я всім членам родини,  великого врожаю. Раніше щедрували  виключно дівчатка.

А вже пізніше ,з часом з’явився звичай «меланкувати» уже змішаними гуртами ,де в Маланку перевдягали парубка,який вмів добре жартувати.

«Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одяга­ли чудернацький одяг, пере­вертали кожухи, розмальову­вали обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки.

Святий Миколаю, всі на тебе ми чекаєм.

18 грудня у с. Вижняни  завітав святий Миколай.Прийшов він не сам ,а з ангелятами і в торбині приніс усім чемним дітям смачні цукерки .Діти привітали святого віршами, піснями .На святі лунали вірші також власноруч написані.Миколай був приємно здивований, що в невеликому селі є богато дітей ,які люблять вірші не тільки читати, а й писати.На свято Миколая запросили голову сільської ради Балич М.М., який привітав усіх з чудовим святом і передав подарунки від святого Миколая усім присутнім на святі.

Свята літургія у костелі Миколая

6 грудня 2016 р. у с. Вижняни у костелі святого Миколая римо-католицьке та греко-католицьке духовенство відслужилио Божествену Літургію польською та українською мовами.У молитві взяли участь представники місцевої та обласної ради.




У костелі лунали колядки у виконання ансамблю з с. Заставне.

Свято Миколая продовжилось у Народному домі та бібліотеці с. Вижняни.  Від св'ятого Миколая діти отримали очікувані подарунки.