понеділок, 30 січня 2017 р.

В.Нестайко-сонячний класик.

ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО

( 1930-1914)

Всеволод Зіновійович Нестайко народився ЗО січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця. Тож все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у Києві. Як пише сам письменник: «І хоч би де мені доводилось побувати, хай навіть у найцікавішій подорожі, коли я повертаюсь до Києва, серце у мене б'ється від радісного хвилювання зустрічі з рідним містом».
Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. Майже п'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Найвідоміші з них «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982)
Книги В. 3. Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою тощо. 
Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка (за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). 
Помер Всеволод Зіновійович Нестайко 16 серпня 2014 року. Похований у Києві.
У бібліотеці с. Вижняни є книги В.Нестайка, тож шановний читач поринь у цікавий та пригодницький світ героїв творів і ці мандри залишуться у твоїй пам’яті надовго.
Пов’язане зображення
Результат пошуку зображень за запитом "нестайко"Пов’язане зображенняРезультат пошуку зображень за запитом "нестайко"Пов’язане зображенняРезультат пошуку зображень за запитом "нестайко"

суботу, 14 січня 2017 р.

«Де коза ходить, там жито родить»

  
13 січня у с. Вижняни  святкували щедрий вечір або Маланку. В цей день щедрують, обходячи хати,з побажанням щастя, здоров’я всім членам родини,  великого врожаю. Раніше щедрували  виключно дівчатка.
А вже пізніше ,з часом з’явився звичай «меланкувати» уже змішаними гуртами ,де в Маланку перевдягали парубка,який вмів добре жартувати.
«Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одяга­ли чудернацький одяг, пере­вертали кожухи, розмальову­вали обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки.